Оригамі
Це мистецтво складання паперу. Метою цього мистецтва є створення витворів шляхом використання схеми геометричних згинів і складок. Термін оригамі відноситься до всіх типів складання паперу, а не тільки до японських зразків.
Паперопластика
Це конструювання об'ємних та напівоб'ємних форм з паперу шляхом його механічної обробки та трансформації. А саме: складання, скручування, згинання, вирізування, прорізування, гофрування, склеювання тощо.
Витинанка
«Витинанка» (сюжетно-орнаментальні вирізки з паперу)- це традиційно українське , уже ґрунтовно позабуте декоративно-прикладне мистецтво. Відмінність його від аплікації-збереження цілісності матеріалу і, як наслідок, однобарвність.
Аплікація
Являє собою найбільш поширений вид художньої діяльності і водночас є самою доступною паперовою технікою. Робота сприяє розвитку композиційного мислення, кольоросприймання, почуття декоративності, ритму і формуванню уміння стилізувати будь-які форми. Аплікація виходить шляхом наклеювання на лист-основу вирізаних з паперу шматочків різної форми. Простота і чіткість контурів, силуетів роблять аплікацію особливо доступною сприйманню. Аплікація також доступна для кольорового паперу, чи паперу раніше пофарбованого гуашевою фарбою.
За змістом аплікація ділиться на предметну, сюжетну, декоративну, шрифтову.
Папьє-маше
Являє собою склеювання маленьких шматочків паперу в декілька шарів. Для пап'є-маше необхідний папір, який добре вбирає воду і рівномірно приклеюється, такий папір краще рветься. Для ґрунтовки необхідна емульсія, яка заповнює всі нерівності на поверхні форми. Ґрунтовка проводиться декілька разів після попередньої зачистки поверхні наждачним папером.
Колаж з паперу
В роботі використовується папір різного сорту, фото, відкритки, фоторепродукції та інші матеріали. Паперовий колаж складається з відібраних фрагментів вищевказаних матеріалів.
Паперова мозаїка
Виконується з вирізаних чи обривних шматочків паперу, імітує мозаїку із кольорової гальки, скла, керамічних плиток, пластмаси.
Методичні рекомендації щодо техніки та етапів виконання паперової пластики
Мистецтво робити плоский аркуш об'ємним називається паперовою пластикою. Техніка ця настільки проста, що займатися нею можна навіть з дворічним малюком, адже тут не вимагається чіткості ліній, як в орігамі. Матеріал для паперопластики: папір, ножиці, клей ПВА і канцелярський ніж (різачок).
Для дітей паперова пластика просто необхідність. Адже такі заняття розвивають не тільки фантазію, а й просторове мислення, окомір, дрібну моторику та посидючість.
Про паперову смужку
Роботу з матеріалом доцільно починати із засвоєння елементарних дій з ним. На початкових етапах вивчення властивостей паперу діти оволодівають найпростішими прийомами, зминаючи аркуш, рвучи його на смужки і відщипуючи дрібні клаптики. Розриваючи аркуш, отримуємо смужки різної ширини, конфігурації, довжини. Якщо рвати папір не уздовж, а впоперек волокна, смужки будуть не рівні, зі звивистими краями. З них можна зробити хвіст павичеві, водорості, які, м'яко спадаючи, створять враження об'мної структури. Довгі смужки надають композиції об'ємного вигляду, якщо зафіксувати їх у кількох місцях.
Працюючи зі смужками, дитина, скручуючи, складаючи, переплітаючи її, зазвичай намагається відтворити знайомі їй предмети. Утворюючи геометричні форми (округлі, прямокутні, зигзагоподібні), вона надає їм образної характеристики: називає тортом, яблучком чи пружинкою.
Як трансформувати паперову смужку, аби надати їй вигляду певної структури?
По-перше, зі смужок можна утворити композиції на площинах і скомбінувати з них декоративні панно.
По-друге, надати виробу об'ємності і зафіксувати образ у просторі допоможуть щілинні з'єднання. Для цього один бік смужки надрізають до половини, а другий, відповідно, з протилежного боку. Стикуючи надрізи, дістаємо надійний роз'ємний «замок». Характерні особливості персонажа (хвіст, вуса) враховуються при конструюванні «викройки-заготовки»
Як складати папір
Велике значення в папероплаетині має згинання паперу. Складаючи аркуш по прямій, отримуємо двогранний кут. По лінії згину утворюється ребро жорсткості. Внаслідок складання аркуша в різних напрямках змінюється міцність і жорсткість утворюваного ребра: збільшується по вертикалі (уздовж) і зменшується по горизонталі ( впоперек). Тонкий папір складають, перегинаючи аркуш і прогладжуючи пальцем лінію згину. На цупкішому папері перед складанням прокреслюють тупим інструментом борозенку- «бігівку». Перегинають аркуш на поверхні стола, беручи за куточки перед собою і відгинаючи від себе. Сторони та кути ретельно підганяють, щоб співпадали, і пригладжують лінію згину від середини до країв. Складаючи аркуш по діагоналі, з'єднують протилежні кути, притискають їх великим і вказівними пальцями, ребром долоні прогладжують згин. Якщо скласти аркуш по кривій, отримаємо криволінійне ребро, при цьому грані структури також викривлятимуться. Найпростіший зразок криво складеної фігури -конус. Перехід площини в об'єм досягається перетворенням складно різаної фігури, де утворюється ефект плаского тіла і об'ємних деталей, що виступають наперед. Приклади поєднання площини та об'єму у просторових конструкціях -сюжетні композиції, які потребують «тла» і складових частин, елементів сюжету. Виконуючи подібні завдання можна створити цікаві конструкції, вдалими за композицією і декоративністю.
Як зробити конструкцію стійкою
Дошкільнятам найдоступніша робота з аркушем паперу, складеним навпіл. Проста технологія дає змогу водночас створювати виразні та оригінальні образи. Завдяки похилим площинам аркуш набуває стійкості. Ребро жорсткості у паперовій конструкції слугує хребтом для іграшкових фігурок різноманітних тварин. Додавши лапи, хвіст, голову та загинанням деталей переводячи конструкцію з площини в об'єм. Можна створити практично будь-який характерний образ.
Люблять діти працювати і з аркушем паперу, складеним кілька разів. Для цього аркуш ділять лініями згинів щонайменше три-чотири рази, отримуючи ефект «гармошки». Кількаразовим складанням досягається об'ємність окремих частин виробу. До того ж конструкція стає стійкішою і міцнішою. Що уможливлює її використання у грі, настільному театрі, тощо.
Важливою є операція складання аркуша. За допомогою цієї операції створюють поверхні з циліндричними, конусними і плоскими ділянками. При згинанні аркуша зростають його міцність, жорсткість, особливо у напрямку, перпендикулярному згину. Ще міцніші замкнені поверхні. їх отримують, з'єднуючи і склеюючи між собою протилежні краї аркуша.
Як працювати з різачком
Створюючи складні форми, необхідно мати на увазі не тільки згини по прямій, а й згини криволінійні. Криву лінію на папері отримують за допомогою різачка.
В об'ємному конструюванні з паперу існують два типи прорізування. Лінію наскрізного прорізування називають лінією просічки. Надсічкою називають лінію, яка проводиться різачком на глибину, рівну половині товщини аркуша. Для цього слід потренуватися І знайти оптимальну силу натиску різачка, аби не прорізати папір наскрізь. Правильно виконана надсічка під час згинання аркуша повинна дати рівну і суцільну лінію -ребро жорсткості. Такі форми в паперопластиці застосовуються для створення різноманітних фігур - рельєфу місцевості, овалу обличчя, тощо.
Таким чином роблять і конусоподібні форми. При нанесенні надсічок на рисунку проводять суцільну лінію із зовнішньої сторони, а для надсічки, що проходитиме з протилежного боку аркуша - пунктирну. Не можна проводити кілька надсічок поруч на одному боці аркуша. Вони мають бути виконані почергово то з лицьового боку, то зі зворотного. Перед склеюванням варто добавити в клей декілька крапель фарби, якою розфарбовано поробка, аби уникнути забруднення виробу.